Син-школярик прогляда журнали.
— Глянь! — гукає батечка свого.
— Люди в яму мамонта загнали
І товчуть ломаками його.
— Перестань ти голову морочить,
— Буркнув батько. — То вже як закон:
Якщо люди з’їсти когось хочуть,
То з’їдять, хоча б то був і слон.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Коли випить хочеться
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Згадка про татка
(1 оцінок, середнє: 2,00 із 5)