Павло Глазовий – Мислителі: Вірш

Дуже вченого Якима
Запитав Мирон:
— Ти зумієш філософський
Пояснить закон,
Що матерія — то штука
Справді є така,
Що не може пропадати,
Тобто не зника?
— Діло це не дуже хитре,
— Відповів Яким. —
Можна легко пояснити
Прикладом таким.
Ти колись уріжеш дуба —
З кожним це бува,—
А у тебе на могилі
Виросте трава.
Ту траву якась корова
Злиже язиком.
Був ти темним чоловіком,
Станеш кізяком.
Розторопав, що до чого?
Ясно говорю?
— Зачекай,— Мирон отвітив.
— Зараз повторю.
Ти умреш, тебе у землю
Закопа рідня,
Л травичку на могилі
З’їсть якесь ягня.
Те ягня за рік, звичайно,
Встигне підрости.
Бараном таким, як зараз,
Знову станеш ти.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Мислителі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Мислителі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.