Докоряє дід онуці:
— Дивні нині діти.
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі.
Скажеш слово — червоніли,
Як той мак на ниві.
А онучка аж руками
Вдарила об поли:
— Я, дідусю, уявляю,
Що ви їм мололи!
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Наочний урок
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Піжмурки
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)