Павло Глазовий – Про учених і невчених: Вірш

Розмовляти з неученим —
Що жувать полову,
А з ученим дуже легко
Знайдеш спільну мову.
Ось раніш, коли в начальство
Висували Гната,
Він вагався: — Ні, освіта
В мене низькувата. —
Чи Кіндрата висували
На якусь посаду,
Він просився: — Я ж невчений,
Я люблю позаду. —
А тепер як висувають
Гната чи Кіндрата,
їх обох одне цікавить:
— А яка зарплата?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Про учених і невчених":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Про учених і невчених: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.