Павло Тичина – Блакить мою душу обвіяла: Вірш

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав
Добридень я світу сказав!

Струмком серед гаю як стрічечка.
На квітці метелик мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!

Аналіз вірша “Блакить мою душу обвіяла” Тичини

Щаслива та людина, яка вміє милуватися красою різноманітної природи рідної землі, тонко відчувати найменші її зміни. Павло Тичина належить до таких, спостережливих і духовно багатих людей. Він у своєму невеликому поетичному творі «Блакить мою душу обвіяла» (всього два куплети), вмістив описи незліченних багатств природи рідної землі та порухи душі ліричного героя як відповідь на замилування чарівними українськими краєвидами. Вірш належить до виду пейзажної лірики, написаний у 1907 році.

Тема твору — шанобливе, майже благоговійне ставлення ліричного героя до природи батьківщини. Ідея — прославляння любові до рідної української землі. Головна думка виражена звертанням «Добридень тобі, Україно моя». Такими теплими словами до всього краю може звернутися лише справжній патріот, який палко його любить. У вірші звертання звучить як побажання доброго дня і природі, й усім українським людям, і Україні, яка виступає як персоніфікований образ. Другорядною ідеєю є закоханість у природу героя і трепетно-радісне відношення до неї, як до найдорожчого, живого друга.

І природа відповідає на почуття героя: «блакить… душу обвіяла», ця метафора підкреслює гармонійність природних явищ і людини. І, як відповідь, метафорою «душа… сонця намріяла» виражено сподівання не тільки на сонце як небесне світило, а й на сонячний настрій, на радісне передчуття, що вимріяне здійсниться. Іменниковим епітетом «кротості трав», якою метафорично «душа причастилася» поет виражає думку, що не можна весь час бути у ритмі шаленого життя, іноді треба просто відпочити від усього, заглибитися у навколишню красу світу, відпочити душею.

Слова поета «Добридень я світу сказав» набувають у поезії кількох значень. Перше — побажання гарного дня всьому оточуючому світові, друге — добра, миру і спокою усім людям світу.

Вірш сповнений зорових образів «трави, струмок, поля, метелик, стрічечка» та слухових образів: «сказав, маюють». Оригінальними порівняннями поет змальовує здавалось би, буденні речі: струмок у нього «як стрічечка», метелик — «як свічечка». Точні внутрішні рими «хвилюють-квітують-маюють» і співзвучне закінчення рядків створюють оригінальну ритмомелодику вірша.

Вірш написаний тристопним амфібрахієм, з точним римуванням першого і другого рядків, і неточним у третьому та четвертому. Римування суміжне, вид строфічної побудови — катрен.