Павло Тичина – Не бував ти у наших краях: Вірш

Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —
Єсть там люди — й зросли у степах,
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —
Не бував ти у наших краях.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – Не бував ти у наших краях":

Відгуки до поезії: 1

  1. Олеся

    У грудях щемить від цих рядків. Особливо вони актуальні для мене зараз, коли знаходжусь далеко від рідної домівки. Хоча вірші Павла Тичини подобались мені і в шкільні роки, їх і із задоволенням вчила напам’ять і досі пам’ятаю.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – Не бував ти у наших краях: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.