Павло Тичина – Де тополя росте: Вірш

Де тополя росте,
Серед поля стою.
І шумить, і співа
Жито думку свою.

Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п’янить…

Жито шепче мені,
Як привільно навкруг,
І тремтить вдалині
Й потопа виднокруг…

Гей, простори які.
Любо-мило землі:
Де не глянь — колоски
Та всі в злоті-сріблі.

Де не глянь — колоски
Проти сонця блись-блись..
Лиш ген скраю ліски,
Ніби дим, простяглись…

Ліше скраю ліски,
А то все, все жита,
Колоски, колоски,
…Тиха думка свята.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – Де тополя росте":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – Де тополя росте: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.