Купаюся у ранку золотім
І п’ю повітря, зимне, як вино.
Який прекрасний той господній дім!
Яке велике, чисте в нім вікно!
Поля ще сплять, закутані в імлу,
Та ліс вже встав, співає сонцю гімн.
Калини кущ, що вибігла на луг,
Пишається намистом дорогим.
В моїй душі і сонце і блакить,
Ще люди сплять, ще будень не встає,
Пливуть думки, як золоті хмарки,
А серце срібним жайвороном б’є.
