У житті дерева, ніби люди.
В кожного своя в нім боротьба…
Борються одні — за все й усюди.
Другі — як плакуча та верба:
Віти опустилися додолу,
Наче людські руки у журбі
Тих, чия душа болить від болю,
Може, як й в плакучої верби.
- Наступний вірш → Світлана Кузьменко – День прийшов у гості із весною
- Попередній вірш → Світлана Кузьменко – Пообідній літній день
(Оцінок ще немає)