Не відомо, ізвідки й коли —
Перший слід вже заслав довгий час —
Племена індіянські прийшли
На цю землю, найперші із рас.
По безлюдних просторах землі
Раював між дерев кожний птах,
Повні риби озера були,
Дикі звірі — в полях і лісах.
Не із книг він учився свого.
Його школа — навколишній світ…
Вчили трави і квіти його
Лікувати й зціляти від бід.
Його Бог, аби той не знеміг,
І вселив йому віру в цей край…
Щоб по смерті — тут вірити міг:
“У краю вічних ловів був рай”.
Та сильніший прийшов чоловік…
В нього інший був звичай і Бог.
До свого кожний з них уже звик —
Стало тісно їм двом для обох.
Чар його індіянських наук —
Вже в далеких леґендах, як мла:
Коли в нього ще владний був лук
Й бистра цільна із нього стріла.
