Світлана Кузьменко – Київська любов: Вірш

Простягає до неба місто
Куполами своїх церков,
Щиросердно, світло, врочисто
Із землі неземну любов.

Зі святинь, що творили з любов’ю,
За яку проливалася кров.
І вони святилися кров’ю,
Щоб жила на землі любов.

Я підношу серце до неба
У красі молитовній оцій,
У любові, мій Боже, до Тебе,
Світе мій, Світе мій!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Київська любов":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Київська любов: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.