Сидір Воробкевич – Знаю я, чому щебечеш: Вірш

Знаю я, чому щебечеш
На стрісі раненько,
Ластівочко чорнокрила,
Дружино-серденько!

Хочеш своїм милим співом
Мене звеселити,
З серця мого біль пекельний
В безвість віддалити.

Дурно-пусто, ластівонько,
Дружинонько мила!
Гірка туга бідне серце
Ледом обстелила.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сидір Воробкевич – Знаю я, чому щебечеш":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Сидір Воробкевич – Знаю я, чому щебечеш: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.