Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
Аналіз вірша “Злоначинающих спини” Шевченка
Твір написаний у 1860 році, коли до смерті автора залишалося всього 10 місяців. Тарас Шевченко – зрілий чоловік, який багато пережив, і в останні часи все частіше звертається до Бога.
За часів Радянського Союзу літературознавці вважали, що Тарас Шевченко – практично атеїст, вони шукали у його творчості цитати, де ліричний герой проклинає Бога. Проте нерідко у таких творах бунтарські мотиви тісно переплетені з релігійними, а наприкінці життя Тарас Шевченко перетворюється з бунтаря на проповідника, який вважає, що перетворення людини починається в її серці і саме з внутрішнім світом кожної людини мають працювати вищі сили.
До творів такого спрямування належить і вірш «Злоначинающих спини», написаний у формі молитви.
Головна ідея твору – змінити людське суспільство на краще може тільки Бог, підтримуючи в людях добро і пригашаючи злі пориви.
Структура вірша нетипова для молитви. Ліричний герой не називає Бога при зверненні, до кого саме він звертається, стає зрозуміло зі слів «ангелів своїх», «святую силу ниспошли». Відсутній традиційний для молитви вступ з поясненням ситуації та оспівуванням величі Бога, а також логічне завершення словом «амінь». Проте це саме молитва, у якій ліричний не проявляє себе рабом, а показує себе просто прохачем, сином – з усвідомленням величі Бога, але без самоприниження.
Вірш складається з чотирьох трирядкових строф, кожна з яких є логічно завершеним клопотанням про Божий вплив на певну категорію людей. У першому рядку кожної строфи, який не римується ні з яким іншим, вказаний адресат – на кого саме потрібно здійснити Божий вплив. Два наступні рядки показують, якого саме впливу потребує ця категорія, і ці рядки в кожній строфі римуються між собою.
Твір пронизаний християнською мораллю, ліричний герой не вимагає ні для кого покарань, він бажає тільки добра й любові. Навіть «злоначинающих» він пропонує просто спинити, проте ніяк не карати. Втім, ніде не сказано, як він пропонує чинити з тими, хто зло не починає, а вже скоїв. Це важливий нюанс.
Натомість ліричний герой пропонує посилати силу тим, хто творить добро – «доброзиждущим рукам».
Ліричний герой показує особливу цінність людей, «чистих серцем» і пропонує охороняти саме їх ангелами. Цим людям судилося збудувати краще, справедливіше суспільство.
І остання строфа закликає усіх до єдиномислія і братолюбія, які стануть основою нової ери добра.
У вірші використані такі художні засоби:
- Епітети – «доброзиждущі», «кутії», «глибокі»;
- Метонімія – руки уособлюють людей, які творять добро;
- Метафора – «чисті серцем»;
- Алітерація – велика кількість шиплячих і свистячих звуків додають спілкуванню з Богом інтимності – «А доброзиждущим рукам І покажи, і поможи, Святую силу ниспошли».
Автор використовує велику кількість складних слів старослов᾿янського походження – «доброзиждущі», «єдиномисліє», «братолюбіє», «злоначинающі», слова застарілі – «ниспошли». Також у творі присутні прикметники повної нестягненої форми. Все це надає віршу особливої урочистості.
