Задумує старий дідо
В п’ятий раз женитись,
Ще на старість з молодою
Жінкою любитись.
Чоло аж до потилиці
Борода сивенька,
Але ще би му здалася
Жінка молоденька.
Хотяй серце постаріло
Ще вно не холодне,
Коло жінки молодої
Ачей відмолодне…
Щось чотири раз женився
Та всі повмирали,
Були й таки межи ними,
Що самі втікали.
Були такі що любив їх
І вони любили,
Але були і такії,
Що його набили.
Поторгали за бороду
Нераз го напрали,
Ціпок на нім посукали
Кочергу зломали.
Задумався старий дідо
Хоче ся женити,
Буде кому сирим буком
По горбі мастити…
Перероблена версія
Дідо бороду побрив,
Щоб жінкам любитись,
Сиві вуси підфарбив,
Хоче оженитись.
Хоч гостець і частував
У боки, в голінку,
А проте він забажав
То вже п’яту жінку.
Всі чотири він любив,
Мов троянди в літі,
З ними він добра зажив,
Як ніхто у світі!
Сльоз у першої було,
Їх коли пустила,
То вже озеро текло,
Береги топило.
В другої — то був язик,
Як ціла лопата,
Він, було, молоти звик,
Аж тріщала хата.
Третя — як фіялки цвіт,
Ще й моргать любила,
Вибігала до воріт
І… за ніс водила…
А четверта пила ром
І в грізну хвилину
Ще й набила патиком,
Смикала чуприну.
Дві померли… Чоловік
Спробував нового,
Від одної він утік,
Друга знов від нього…
Всі чотири шанував,
Працював, потився,
Пекла тут закоштував,
З чортом розплатився.
Знов тепер він одурів,
Хоче брати дівку,
Посилає він сватів,
Ще й дає готівку.
Відмовляти вже дарма,
Все те не поможе!
Віл без бука, без ярма
Віз тягти не зможе.
Кінь навикнув на хамут,
Завжди на припоні,
Хай ним возять, гонять, б’ють
Єви кляті доні.
