Хто сидить з думками
Пізно при столі?
Що розповідають
Зморщки на чолі,
Де страждання тисне,
Де зарився сум,
Де тривожна думка
Блисне через ум.
Не питайте, хто він,
Старець, чи юнак,
У думки глибокі
Що зарився так.
Не кує-мудрує
В пізному часі,
Тільки тяжко-важко
На його душі.
Ось, у рідних горах
Ще не зник туман,
Хоч і сієм зерно —
Та росте бур’ян,
Бо довкола хмари
Інтриґ і незгод,
Можуть затопити
Ввесь його народ
1924/1952
