Дує козарь у сопілку
Вівчарі гуляють,
Того стола із явора
Медом поливають.
Медом його поливали
Горівков хрестили,
Склянки на нім посукали,
Дукати лічили.
Ой лічили, тай гуляли
Його звідовали,
— Ци тя гори, ци долини
Столику плекали?
Деж тобою, наш яворе
Буйні колисали,
Та деж тебе на столика
Тесали, збивали?
— “Мною буйні колисали
Під тою горою,
Ой то нераз ночовали
Хлопці підомною.
Але прийшла лиха доля
Буйнії подули,
Та отсі широкі плечі
Ід земли нагнули.
Похмурилось синє небо
Сонце заступило,
Над моєю головою
Ясним громом било.
І гриміло, й дурконіло
А вітри мололи,
Докі громи мої плечі
Здовш не розкололи…
Поляг, — не міг витримати
Під страшною цілю,
Плечі дав на отсей столик,
Серце на свирілю!”
Грав би козарь на свирілі
А свиріль не грає,
Ізклонився козарь на стіл
Сидить і думає…
