Попід гору високою
Попід бережечки,
Пасе вівчарь молоденький
Біленькі овечки.
Покликує на дівчину
Вівчарь молоденький
— “Продай мені, дівчинонько,
Вінок зелененький.
Поділю ти дівко біла
Біленькі овечки,
Тай не буде нихто знати, —
Хибаж бережечки.”
— “Не обіцяй вівчарику
І гору й долину,
Звів не одну молодицю,
Й не одну дівчину”.
Ой не бійся дівчиноньку
Мене молодого,
Не звів я на білім світі
Нікого, нікого.
— “Не вірую вівчарьови” —
Вівчарь люльку курить,
Вівчарь каже, що мня “возьме”
А він мене дурить.
Перероблена версія
Попід гори, беріжечки,
Паслися овечки,
Вівчар вівці поганяє,
На сопілці грає.
Поглядає у долину
І зове дівчину,
— Через поле це зелене
Приходи до мене!
“Не зійду я із дороги,
В мене босі ноги,
І не збочу я нікуди,
Що сказали б люди?”
— Ой, ходи ж, бо зле зі мною,
Гину за тобою,
Пропадаю без цілунку,
Не відмов рятунку!
“Ой скажи мені, коханий,
Ти дурний, чи п’яний,
По ґруневі камінюки,
В шуварі гадюки.
“А до того, добре знаєш,
Вівці поганяєш,
А хто вівці завертає,
Нараз сто кохає.
“До суботи з понеділка
В тебе лиш сопілка,
А в неділю — сама сварка,
Як порожня чарка.
“Заки іскор ти накрешеш,
То одній набрешеш,
А як люльку ти закуриш,
То вже іншу дуриш.
