Василь Ґренджа-Донський – У Сиготі: Вірш

У Сиготі, на болоті
у водиці, як у злоті,
Купалися качурики, купали…
Вони пера погубили —
Чужі коні воду пили…
А ті гори над Сиготом
Сумно позирали.

У Сиготі, на болоті,
Купалося сонце в злоті,
О, не в злоті, а у крові неволі…
Плавле перо одиноке,
А болото, — ой широке!
Наплакали його діти
Гіркої недолі.

Перероблена версія

У Сиготі, на болоті,
В річці Тисі, як у злоті,
Там качурики купались,
Поганялись і гуляли,
Крила-пір’я полокали,
Умивали.

Зразу ударяли в крила,
Пера погубили,
Зо страхом повеслували
І пливли щосили.

І сховались у вербниччя,
Ген, подаль од броду,
Бо чужі, ворожі коні
Приходили пити воду,
Їхню воду…

1924/1952

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Ґренджа-Донський – У Сиготі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Ґренджа-Донський – У Сиготі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.