Яворе, мій друже,
Чом’ ти похилився?
— Як мені тут не хилитись,
Бачиш, зажурився.
Лісоруби ліс мій
Почали стинати,
Буде дуже буйний вітер
Мною колисати.
І тому журюся,
Що буде зі мною,
Бо погано на цім світі
Жити самотою.
- Наступний вірш → Василь Ґренджа-Донський – Ой, світи-же, місяченьку
- Попередній вірш → Василь Ґренджа-Донський – Лає мати сина, лає
(Оцінок ще немає)