Василь Стус – Перевиховання: Вірш

Пан-отця
обернули
на войовничого атеїста
Спочатку він опирався:
як це пройти
до самого краю свого тіла
аби увійти в антисебе?
Все одно, що бути
розстріляним
Та з часом таки призвичаївся
Замість звичайного хреста
тепер він носив хрест
іх впаяними по краях
гривениками
найостаннішої чеканки
перевихований
чувся щасливим
він легко мирився
з єдиним клопотом:
найостанніше
було нескінченним.