Василь Стус – I поблизу – радянський сад: Вірш

I поблизу — радянський сад,
будова й роздуми в маруді
про довгу чергу самозрад.
Я кочегарю в халабуді.
Ставок тьмяніє, наче ніч,
розлита й вигускла до ртуті.
Так добираються до суті
душі ? Доходять протиріч
із розумом ? Iдуть на шпиль
тремкого молодого горя ?

Як вечір душу розпросторив.
Як сяє антрацитний біль
із темряви. Немов відьмак —
не відведе од тебе й ока,
все стежить, стежить неборак
і припадково й ненароком.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – I поблизу – радянський сад":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – I поблизу – радянський сад: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.