З розводами полумисок кленовий
з блакиттю неба на самому дні
пливе в степу, немов посеред моря…
Як ніч вогні запалить вище хмар
й подаленіє все, тоді до неї
згори покотиться Чумацький Віз,
щоб приховати надбане… А вранці
на сонці висохне з росою сіль…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – До Язикова
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Елегія з рефреном
(Оцінок ще немає)