Стомившись, буря чорні крила
закинула за чагарі…
Настрахані борсученята
пооживали у норі…
Старі дерева опустили
крислаті крони до землі,
молодняки попіднімали
свої лозинки, мов шаблі…
І сонце вмилось, як дитина,
і пряжу золоту пряде…
А листя зірване кружляє
й ніяк додолу не впаде…
