С. Т.
Ніч яка – мов птаха чорне око!
Сніг зійшов. Оголена земля
темряву глибоку і високу
в серце вихиля…
Чи поснуло все, а чи дрімає?
Тільки холод тихо так повзе
під сорочку, тіло пропікає,
спопеляє все…
А коли і справді там – до лісу –
косоокий заєць пропетля, –
равликом у темряву залізе
і замре – земля…
Ніч яка! Мов птаха чорне око!
Сніг зійшов. Оголена земля
темряву глибоку і високу
в серце вихиля…
