Між бутафорій, павутиння, пилу
неслава й слава в мирі ужились,
сховавши за оздобу, як могилу,
те, що сміялось-плакало колись.
А тільки зали від людей спочинуть
і смертні ляжуть спати –
в морі тьми
віконниці незрячими очима
шукають Тінь велику під дверми…
