Ні припонів, ані човнів —
даль широка, мов розкрил брів.
Тільки хвиля сива встає,
небо гребенем дістає
і сміється собі вгорі,
що скупає мене в Дніпрі,
що заковані береги
повінь-розповінь не вберегли…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Мить
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – На спомин
(Оцінок ще немає)