Володимир Підпалий – Незакінчений вірш: Вірш

Як повні відхлинуть, як потоки,
відбурхавши, окреслять береги
струмками, річками і ріками – перші грози
відчинять двері теплому дощу.

Тоді ловлю і вечори, й світанки,
качиний переліт і шепіт лугу
і вкотре без надії сподіваюсь:
ось врешті-решт вгамуються думки…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Підпалий – Незакінчений вірш":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Підпалий – Незакінчений вірш: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.