На голубих вервечках
мільйонами лампад
в Дніпра холодний невід
ніч сипле зорепад…
Наввипередки з липами
до берега прибіг –
а що, як зірку в Рибки
я випрошу собі!..
А Рибці – не до мене:
на поплавків голки,
немов снопи на вила,
наколює зірки…
Хай пропадають пропадом
і шлях мій і мета!..
В дитинстві набрехали,
що рибка – золота!..
