Сизим лугом, сивим сумом над полями,
над потоки, над протоки, над ставища
відсурмили – відтужили дні за днями
журавлі журливі. Батожища
з хмар на груддя впали в грудні. Безборонно
чорним ріллям полосують смуглі ребра…
Ніч, немов орда татар… Безсонно
на паперах плачуть білі пера…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Пісня про комсомольців
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Перунія
(Оцінок ще немає)