Із Анни Ахматової
Широко відчинені ворота,
гнуться липи, наче жербраки,
на стіні чорніє позолота,
в порохню ховаючи віки.
Повні гуду олтарі і склепи,
відгоміння за Дніпром іде.
Так дзвінко гетьмана Мазепи
важко над Софією гуде.
Невблаганна, буряна і рвійна,
наче блискавиця з-під меча,
а в лісах, за річкою, спокійна,
забавля пухнастих лисичат…
