Є у Сосюри: “такий я ніжний,
такий тривожний”…
А як же я?..
Вітер гуляє долами сніжними,
спить до весни земля.
Ніч яка довга – довша за зиму
(що наробила ти, заметіль!).
…Над Україною ходить інтимна
біла й тривожна поетова тінь.
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Супокій
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Ти пишну косу розплела свою
(Оцінок ще немає)