З Єгора Полянського
Коли пального не стачає,
коли пілот в гаспидській млі –
тоді себе він довіряє
тремтливій стрілці на шкалі.
Вона покаже над пітьмою
єдину, найкоротшу путь;
і “рятівною” й “золотою”
за це її пілоти звуть.
У спадщину узявши небо,
заприсягаюся тобі –
за правду, за життя, за тебе
прийму колись останній бій!
Бо не монетою дрібною
ціню любов твою,
о ні…
Якщо ж в біді
ти “золотою”
не станеш стрілкою мені –
тоді мені не буде страшно
не долетіть,
згоріть дотла,
бо ти, бо ти була не справжня,
а позолочена була…
