В посушливе літо — в душі чебреці вигоряють,
в душі чебреці вигоряють, і в’януть в душі полини.
В посушливе літо — у серці гвоздики конають,
й зривається з уст, мов молитва, загублене ім’я весни.
В посушливе літо — в душі надвечірні пожежі,
в бушовисько їхнє птахи надвечірні летять, щоб згоріть.
В посушливе літо — я серцем тобі лиш належу
і спрагу любові й страждання лиш ти мені можеш втолить.
В посушливе літо — блакитні в душі небокраї;
блакитні пустелі, де вівцями вовняне майво біжить.
В посушливе літо — тебе, наче зливу, чекаю,
чебрець і полин у душі прагне квітнути і зеленіть…
