Весна зіткала вчора гобелен
у лузі — з трав, із квітів, з верболозів.
Зіткала вітер і зіткала клен,
грози зіткала молоді погрози.
Не відпочивши, вдосвіта весна
сьогодні знов за голубим верстатом —
в святому невдоволенні вона
свій гобелен взялася переткати.
І спалахнула полум’ям трава,
і заряхтіли, як веселка, квіти,
і сонця вогнеуста голова
пророком проповідувала в світії
Навівши скрізь на гобелені лад,
весна під зорями поклалась спати,
бо завтра знов за голубий верстат,
щоб гобелен свій ще раз переткати!
