Підточена, поламана й затрута,
Рослиною, що вирвана з корінням
Ударами важких вітрів азійських.
Котилась Русь, як перекотиполе,
Чіпляючись останніх рубежів,
Де під орлами Риму виростали
Священним пругом ґотиків струнких
Навік опанцеровані народи.
Там битви і молитви трудну путь
Проходили не в лагоді Еллади,
Не під безсилу мудрість Візантії,
А у міцній суворості зусиль,
Напружених божественим законом:
То мідний гул незломних легіонів,
Що крицею єдиної руки
Кермовані — ішли в огонь побіди.
