Юрій Тарнавський – Антиукраїна: Вірш

На поверхні хортиць, запалі, як щоки,
виходять ті, що залишилися з запорожців,
одягнені в модерні шаровари піжам
і з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією.

Деякі стараються закрити свою совість вишивками, які до цього замалі,
інші прикривають її бандурами, як наготу фіговими листками,
і всі, говорячи, вживають то тут, то там слова “борщ” і “вареники”,
ніби вірячи в забобон, що вони магічні.

Країно дач дядьків Томів,
де багато нагоди для шлунків робити карієри,
як при зіткненню антиречовини з речовиною,
відбудеться страшний вибух, коли ти стрінешся з Україною!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Тарнавський – Антиукраїна":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Юрій Тарнавський – Антиукраїна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.