Юрій Тарнавський – Старість Казанови: Вірш

Кожного погідного ранку Казанова,
одягнений в рожеві жіночі панчохи,
виходить на вузькі левади міста
збирати зомлілі метелики презервативів.

Стіни його кімнати облуплені
змощеними муміями поцілунків,
які він витяв тремтячою рукою
із уст старих дів, що померли.

Кажуть, що коли вночі лунають
хрипкі еха стогонів в його кімнаті —
це на пустих площах свого висохлого тіла
шукає за привидами мастурбацій Казанова.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Юрій Тарнавський – Старість Казанови":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Юрій Тарнавський – Старість Казанови: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.