А ти не вір,
Що все оце — розчинне
В зрадливій літоплиновій воді…
Я ж просто є.
І я — твоя хвилина.
І хоч-не-хоч,
А де ж мене подіть.
Бо є у нас завжди
Печальне свято,
Бо знайдеться в душі
Взаємослід,
Бо так непросто —
Буть людьми багатим,
А тільки ж ними
Найбагатший світ.
Якщо ж комусь прийдеться
Вітряком
Почути в небі
Реактивний клекіт, —
Вмій зберегтись,
Як у піснях лелеки,
Мужній радіти,
Що літак далеко,
Бо і тебе несе він
В дивокрай.
Ми ж родичі по крилах.
Пам’ятай.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – Телепатичне
- Попередній вірш → Анатолій Рекубрацький – Виміри
(Оцінок ще немає)