Ми знаєм,
Що повернемось живими,
Йдучи на бій,
В якому не вбивають,
Й шумливолиста осінь тополина
Не одгорить свічками в небокраї.
Ми знаємо:
Авто іще гримітимуть
По “зірваних мостах” у цьому гаї.
І що мішені падають —
Не вбитими.
Ми знаєм.
Та ми йдемо.
І справжня лише втома.
І дощ довкруг
Усе закреслив косо.
Та ми йдемо,
Щоб там,
Над рідним домом,
Горіла тільки листолетна осінь.
