Обличчя юне між пожухлих трав —
Печальна доля квітки степової —
Підтверджується істина стара,
Що молодість і старість — у двобої.
А поки що гулкий бджолиний вир
Із різьблених бокалів-дивоквітів
Збирає колір й запахи блакиті,
А ми радієм:
— Є таки на світі
Бджолиний спокій
І бджолиний мир.
Коли ж мороз обпалить листолет,
Нам будуть дивні спогади світити,
Так пахнутиме бджолами і літом,
І молодістю квітів дикий мед.
