Сільська співачка — баба Катерина,
Стара, як тінь од висохлих років.
Якщо весілля, входини, хрестини,
Без неї не освятяться горшки.
Якої вам? Веселої? Сумної?
Цю не потягнем, а під цю — заснем.
Усі пісні, немов літа, зі мною,
Бо всі вони — оспівують мене.
Сімнадцять парубків до неї сваталось,
Сімнадцять гарбузів несли од хати,
Вона ж бо вийшла за Захара-наймита,
Бо тільки для Захара пісня — свято.
Звідкіль взялась та хмара, як примара,
Прийшла до хати хмара, як мара,
Забрала хмара не лише Захара,
А й двох синів — Івана та Петра.
Піснями я за них одголосила,
Закрию очі — чую дивний дзвін.
В комендатурі старосту трусило,
Собі ж у лоба стрельнув, сучий син.
Сімнадцять діб одсиділа в холодній.
Сімнадцять раз виводили на розстріл,
Але у це повірити не просто,
Що можна піснею когось звести на той світ.
Сільська співачка — баба Катерина,
Стара, мов тінь од вичахлих років.
Жинки підносять до очей хустини,
Які слова?! Мов зірвані листки.
Літа мої не вернуться, звичайно,
Якщо й до мене вже не прийде май,
Ви заспіваєте, бо таке печальне
Саме це слово, слухайте: спів-ай.
Сімнадцять парубків до неї сваталось,
Сімнадцять дул дивилося затято,
Але в селі, кому цього не знати,
Як прийде Катря — в хаті буде свято.
