– Привіт з АТО! – Зав’южені снігами,
Морозну стужу п’ють бійці грудьми.
– Я дуже скучив! Як здоров’я, мамо?
У нас все добре! На привалі ми.
Як твої ніженьки і серденько, матусю?
А татко, й далі так погано спить?
Не плач, рідненька, скоро повернуся,
Все добре тут, хай серце не болить.
Ми не голодні, добре вдіті, ситі,
А ворог «здувся», заховавсь, мовчить.
Я вас люблю, найбільше в цьому світі,
І Україну я не можу не любить.
Не плач, матусю… Ну чого ти, мамо?
Стріляють мало, ранених нема…
Сніжок порипує тихенько під ногами –
Четверта вже іде війни зима.
Та мати знає, як їм там непросто,
І тисне серце тугою біда:
Синочок – рідний, хай уже й дорослий…
Війна – то горе! Кров – то не вода!
