Єдиним хлібом живемо сьогодні,
Але не всім і хліба вистача…
Згасають зорі в небі.
Із безодні
Все ближче
Й ближче
Блимає
Свіча.
Вона не осяває і не гріє,
Хіба що заморочує вночі…
На покуті сидить смутна Марія,
Мале дитя приспавши на плечі.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Лечу не в тому літаку
- Попередній вірш → Іван Низовий – У храмі душі
(Оцінок ще немає)