Микола Руденко: Вірші

Микола Руденко (1920 – 2004) – український дисидент, письменник та поет, правозахисник і співзасновник Гельсінської спілки.

Творчість його розмаїта – від фантастики до нарисів про життя за кордоном. Поезія несе головним чином філософський зміст і піднімає питання сенсу та мети людського життя. Присутні у творчості Миколи Руденка й мотиви громадянської лірики, зокрема він розкриває тему значення творчості і ролі митця у розвитку суспільства.

У віршах цього автора поруч можна зустріти образи з минулого і майбутнього, з наукової фантастики і релігійні мотиви. Микола Руденко у творчості своїй проваляє себе як патріот, а його вірші перегукуються з Великим Кобзарем – «Живих і мертвих кличе Україна».

Для поетики Миколи Руденка притаманні повтори, використання різних символів, і зокрема символіки кольорів, протиставлення. Яскравими вкрапленнями у віршах став життєвий досвід поета, який пройшов радянські табори.

Вірші Миколи Руденка оспівують боротьбу, біль і вперте протистояння системі. Вони надзвичайно емоційні, а ліричний герой – людина на межі, між можливим і неможливим, між мрією і нервовим зривом.