Степан Литвин: Вірші

Творчість Степана Литвина (1931-2019), українського поета, прозаїка й дисидента, відображає трагізм долі людини в умовах тоталітарного режиму. Його поезія, часто писана в таборах, пронизана болем за Україну, прагненням свободи й осмисленням людського буття. У віршах, як у збірці «Пісні волі», Литвин оспівує любов до рідної землі, мужність і незламність духу, протиставляючи їх гніту системи. Прозові твори, зокрема повісті «Безумець» і «Робоче діло», та есе «Якщо Бога нема — все дозволено» розкривають абсурдність репресій і моральну деградацію суспільства. Публіцистика, написана для Української Гельсінської групи, викриває злочини влади. Незважаючи на цензуру й ув’язнення, Литвин зберіг вірність правді, залишивши спадщину, що надихає боротьбою за гідність і справедливість.