Світлана Кузьменко – Леґенда про невмирущий дуб: Вірш

Україні

Є леґенд багато. Їх творили люди,
Щоб їм легше стало крізь життя іти.
Із леґенд герої — символами людям:
Теміні і світла, зла і доброти.

І жила леґенда про одну країну,
Де сильніший слабших прирікав на зруб,
Де неправда правді ніж точила в спину,
Ріс іспоконвіку невмирущий дуб.

Вік його рубали, корчували корінь…
Та коли у край той загостить весна,
Пнялися з коріння паростки угору,
Оживала в дубі пам’ять-давнина.

Кріпли древа плечі, зір стремів до сонця,
Лист у його кроні з вітром гомонів
Про землі своєї вірних оборонців —
Із прадавніх, давніх і недавніх днів.

Як летів той гомін світом добрим людям,
У борні за правду — їхній дух міцнів.
А усі вже знали — край той вічно буде,
Що робити може отаких дубів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Леґенда про невмирущий дуб":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Леґенда про невмирущий дуб: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.