Світлана Кузьменко – Рогніда: Вірш

Любити? — Як?!
Та — бачить Бог — любила
Простити? — Як?!
Але й простить змогла!

Галина Могильницька*

Міжусобиць час вів брат на брата —
Їх сліпила гордости мана.
Вже княжни Полоцької посвята
Князя Володимира жона.

Причаїлась у душі обида,
Гордости не гоїть фіміям,
В манастирській келії Рогніда
Своїм рідним молиться Богам.

Шість синів для Мужа породила,
Не бажала кривдникові зла:
В гордості — по-справжньому любила
І простить — по-справжньому змогла.

* — “Рогніда”, ліро-епічна історична поема, Одеса, Альфа-Омега, 2000

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Рогніда":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Рогніда: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.