Світлана Кузьменко – Я так боюся співчуття: Вірш

Я так боюся співчуття.
Від нього я слабію дуже.
Мені потрібна віра у життя,
А перш за все — у себе, друже.

Про себе мовлю я у множині.
У множині звертаюся до тебе:
Коли ти друг — не співчувай мені,
А поможи повірити у себе.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Я так боюся співчуття":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Я так боюся співчуття: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.