До пана президента республики Т.Г.Масарика, з жалобою свого народа
Гнет, тиранство зазнавали,
За довгих, тисяча літ,
Тяжка була наша доля,
Бідний, гіркий був наш світ!
Гинули ми, в ярмі Угрів,
Як та риба без води,
Мучили нас, як скотину,
Пок діждались свободи.
По шибеницях вмирали,
Ніхто голос не підняв!
Спустили на нас бандитів,
Хто лиш хотів, катовав!
Брили в крови до коліна,
Щоб тиранів Дух ищез,
Всьо від нас кати забрали,
Не всталось, лиш море слез.
А все таки щось лишилось!
Рідна мова, дорога,
Сесь, наш скарб ми боронили,
Від лютого ворога
И тепер то відбирають
Поодни, з межи братів,
Заскіплюють в нас ненависть
А ми знаєм, що то гнів!
Народа великий Сине,
До Тебе просьба моя:
Най честують рідну мову!
Нарід просить, а не я.
