Л. Талалаєві
В гранітний берег хвилі б’є Міус,
гудуть, гудуть невтомні естакади,
глибинно й дужо дихає Донбас,
цвітуть в Донецьку восени троянди…
Серед гаїв, долин, і тут, і там,
де я красу шукав і віднаходив,
все оминав тебе мій тихий ямб,
все оминали здивування й подив…
Не гнівайся, що мовчки я любив,
що десь ходив віддалі до часу –
свій ніжний вірш, як пару голубів,
тобі я в серці приберіг, Донбасе.
До мене ти, немов у сні, явивсь
у золотому шумі листопаду –
твойого неба щоголівська вись
на терикони і троянди пада…
